Рослина люцерна, що належить до довгострокових культур і належить до бобових рослин. Її можна знайти у природі як дикорослу рослину. Корені рослини є міцними і товстими, вони проникають глибоко в ґрунт. Стебло пряме і міцне, покрите густо розміщеними дрібними листочками, рослина може досягати висоти до 85 см.
Люцерна посівна (відома також як синя люцерна) є цінним видом культури для сидерального добрива, оскільки вона має високу продуктивність. Під впливом люцерни фізичні властивості ґрунту поліпшуються, зокрема його структура. Рослина допомагає захищати ґрунт від вітрової та водної ерозії, а також сприяє розсоленню верхніх шарів ґрунту і збагаченню його азотом та органічною речовиною. Після відмирання і розкладання люцерни у ґрунті залишається до 200 кг/га азоту.
Люцерна швидко відновлюється (3–4 рази протягом вегетаційного періоду) і може забезпечити врожайність зеленої маси лише за один збір 100–150 ц/га.
Розсів люцерни проводять як у чистому вигляді, так і в травосумішах, часто під покрив ярих зернових культур (особливо ячменю). Люцерна має значну кількість твердих насінин, тому їх необхідно скарифікувати перед висівом.
Сівбу проводять одночасно з висіванням покривної культури за допомогою зерно-трав’яної сівалки рано навесні, за стандартним рядковим методом на глибину 2–3 см.
Люцерна використовується як для сидерації, так і для отримання зеленого корму.
Глибина загортання насіння: 2-3 см.
Норми висіву на 1 га або 1 сотку: